«В її піснях вся Україна» літературно-музичний екскурс
Городоцька дитяча бібліотека








Марусю традиційно називають «дівчиною з легенди
», оскільки реальність її існування документально не підтверджується. 











«Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа
»… Збірний образ Марусі Чурай уособлюють першу українську жіночу романтичну лірику. За легендою, дівчина віршувала і наспівувала навіть у звичайних розмовах, і її рядки вмить підхоплювали інші – так вона стала знаною не лише на Полтавщині, а по всій Україні. 





Чураївні
приписують авторство близько 40 пісень. Серед них найвідоміші: «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»
, «Засвистали козаченьки»
, «Віють вітри, віють буйні»
, «Сидить голуб на березі»
, «Зелененький барвіночку»
, «Нагороді верба рясна»
, «Котилися вози з гори»
та інші. Ці пісні досі живуть у народі й користуються великою любов’ю і популярністю.















Половина пісень Марусі дійшла до наших днів завдяки невідомому бухгалтеру на прізвище Селегень. Він записав їх у рукописний альбом ще у 1853 році з припискою, що пісні ці створенi «Марусею, дочкою бравого полтавського урядника Гордія Чурая». 











Любовна історія 

Марусі Чурай лягла в основу багатьох творів та досліджень. Велику кількість матеріалів про неї зібрав Григорій Квітка-Основ’яненко. Але на жаль, вони загублені разом з архівом письменника.



Перший художній твір про співачку 
написав Григорій Бораковський
зі слів старого козака з Полтавщини. Через кілька років Володимир Самійленко
присвятив їй віршовану драму «Маруся Чураївна», Ольга Кобилянська
– повість «У неділю рано зілля копала». Левко Боровиковський
склав свою «Чарівницю», а Степан Руданський
– «Розмай». Борис Олійник
– поему «До тієї Чураївни», Михайло Старицький
написав драму «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», а Ліна Костенко
– історичний роман у віршах твору «Маруся Чурай», відзначений Шевченківською премією.










Вивчення великих українок
минулого, духовне відродження нації – це порятунок від морального вимирання українців.




…Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і Її пісні.

Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у Її словах.
Вона ж була як голос України, 

що клекотів у наших корогвах! (уривок з твору «Маруся Чурай» Ліни Костенко).
Запрошуємо усіх відвідати дитячу книгозбірню та вибрати найцікавішу книгу!!! 







Отож, ЧИТАЄМО І ПЕРЕМАГАЄМО!!! 



Дякуємо ЗСУ! 



Немає коментарів:
Дописати коментар