22 травня – пам’ятна дата для кожного українця. Саме в цей травневий день у 1861 році відбулося перепоховання видатного українського поета, художника, громадського діяча та справжнього символу нації − Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Із нагоди 160-ої річниці оостаннього шляху Кобзаря в Україну Городоцька бібліотека для дітей долучилась до обласних Шевченківських читань «Поетичний меседж поколінь». Відтак, для Великого сина українського народу присутні читачі вшанували пам’ять хвилиною мовчання та декларацією його поезії. Читали його твори: Борщовецька Ілона, Цвинтарна Віка, Глухова Кароліна, Цісельська Таня та Мороз-Новосад Іванна (ліцей №1, вч. Слободян С.В.).

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його, на Смоленському кладовищі, спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…».

Для Шевченка Україна – найвища святиня земна, за неї він готовий був принести в жертву Богові і тіло, й душу, для неї він жив і страждав. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові і залишився до останнього свого подиху Людиною, Патріотом, найбільшим болем і любов’ю якого була Україна.

Шануймо пам’ять про Тараса Григоровича Шевченка!